Після війни

...Після війни відновлю тренування, після війни сходжу до лікарні, після війни розберусь чому деякі м’язи перетворились на камінь, після війни запитаю себе чого Я хочу….і ще сотні «після війни»...

 

Війна і справді кардинально вплинула на життя кожного з нас і я не стала виключенням. Довго вважала, що добре справляюсь, що у мене все чудово, наскільки це можливо, але насправді ні. Про свої слабкості важко і незручно говорити, але це потрібно.

Мені пощастило і я давно знайома з психотерапією, тому розумію важливість роботи над своїм ментальним здоров’ям, але навіть зі мною мозок може зіграти злий жарт. «Витіснити», «подавити», «заморозити» емоції та їх прояв у гострій критичній ситуації, або в наслідок довготривалого травматичного досвіду – моя відпрацьована реакція.

І такі захисні реакції не погані, вони допомагають вижити у потрібний момент, але коли вони затягуються і не усвідомлюються, це дуже негативно впливає не тільки на ментальне здоров’я, а й на фізичне і на якість життя вцілому. Непрожита травма переростає у ПТСР (пост-травматичний стресовий розлад), який дуже важко і довго лікується. В якийсь момент можна прокинутись не у своєму тілі і не в своєму житті….

Мене звати Оксана, мені 31 рік, я працюю у сфері комунікацій та займаюсь військовим волонтерством і я хочу поділитись своїм досвідом пропрацювання наслідків війни.

Багато років я знала про групові семінари-інтенсиви від Олександра Шведа, але не наважувалась взяти у них участь. Виправдовувала себе тим, що «це не для мене, це не про мене», здавалось, що такі заходи відвідують «люди із серйозними проблемами», а я ж наче «не така».