Як один інтенсив змінив моє життя

Доброго дня, мене звати Максим, і я вирішив поділитись з вами історією своєї терапії.

Почну трохи з передісторії.

Звернувся до Олександра я, коли мені було 27 років. Я доволі скептично ставився до психології, до того моменту. Але біль у спині змусив мене шукати виходи всюди, навіть там де я і не думав шукати. І одна знайома порадила звернутись саме до Олександра. Я був знайомий з ним і раніше, просто не знав що він практикує психотерапію.

І почалась терапія.

Довгі роки топтання на місці змінювалось рідкими проривами вперед, і регулярними «відкатами» назад. Після тих «відкатів» я іноді довго, а іноді доволі швидко, повертався на той рівень звідки відкотився і продовжував або топтатись або поволі просуватись вперед.

Здебільшого було так: ми вирішували якусь нагальну проблему і я міг пропасти на пів року. Поки не «нагребе» щось нове. А «нагрібало» регулярно. Якось одного разу я кричав на прийомі: «Саша – поверни все назад, я не хочу нічого міняти».

Але жити як раніше, з тим що я вже знаю, я вже не міг. Саша порадив спробувати його терапевтичні групи. Я погодився. Але захисні механізми моєї психіки так просто не здавались. Я тікав посередині груп, кричав що це все дурня і це все не працює. І на останній я перервав процес…

Було дуже погано, і фізично і морально. Морально було погано тому що я дістався до одної з причин усіх своїх негараздів, і злякався, злякався змін які могли прослідувати за їх вирішенням. Я сказав що ніколи більше не прийду на групу.

Мені потрібно було БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЄ ЖИТТЯ. І я попросився знову на групу.

На той час формат змінився до невпізнання. Я не знав, саме тому і пішов на 10-ти денний інтенсив, терапевтичний семінар-практикум. І завдяки йому стався прорив, в якому я втримався, не відкотився і пішов далі. Як показала практика, я занадто твердолобий для простих методів класичної терапії. Бо я і хочу змінитись і не хочу одночасно.

Туго, коряво, не завжди вдало, але я почав розвиватись, і дав собі слово, що раз я вже став на цей шлях, то не зійду. Потім було ще кілька семінарів, і наступний «Інтенсив» через рік. І от після нього все понеслось.

- Я почав бачити зміни у собі;

- Я нарешті почав дорослішати у свої 35 років;

- Я почав пізнавати себе;

- Я почав знайомитись з новими для мене відчуттями, відчувати їх;

- Я почав говорити про свої почуття;

- Я почав вчитись довіряти своїм відчуттям;

- Я не очікувано для себе помітив, що інакше почав реагувати на ті чи інші ситуації.

Не все одразу, але поступово, і цей процес триває. І цей процес мені подобається.

БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЄ ЖИТТЯ,

це шлях що складається з безлічі невеличких відповідальностей, починаючи від вибору печива в магазині закінчуючи вибором того Де, з Ким і Як Я хочу жити…

Максим. Історія одного одужання — Сьогоднішній день, фото зроблено в травні 2021 року

Я неймовірно радий що хоча б зараз це все побачив, усвідомив і почав Робити, і це все відбувалось і відбувається зі мною, і це вже не знецінити. І сказав би хтось це мені майже 9 років тому, реакція моя була би вкрай негативною, м’яко кажучи.

Коли зараз я почав говорити оточуючим мене людям і робити те що Я хочу, виявилось що всі вже давно чекають цього від мене, і з радістю допоможуть мені.

Блог