Як один інтенсив змінив моє життя

Гостре на той момент питання було вирішено за два чи три прийоми. Я не вірив ні своїм очам ні вухам, ні відчуттям, нічому. Як все виявилось просто. І мені стало цікаво, а що ще можна, а що далі…

Як один інтенсив змінив моє життя

Автор: Максим

https://www.facebook.com.maks

І почалась терапія.

Довгі роки топтання на місці змінювалось рідкими проривами вперед, і регулярними «відкатами» назад. Після тих «відкатів» я іноді довго, а іноді доволі швидко, повертався на той рівень звідки відкотився і продовжував або топтатись або поволі просуватись вперед.

Здебільшого було так: ми вирішували якусь нагальну проблему і я міг пропасти на пів року. Поки не «нагребе» щось нове. А «нагрібало» регулярно. Якось одного разу я кричав на прийомі: «Саша – поверни все назад, я не хочу нічого міняти».

Але жити як раніше, з тим що я вже знаю, я вже не міг. Саша порадив спробувати його терапевтичні групи. Я погодився.  Але захисні механізми моєї психіки так просто не здавались. Я тікав посередині груп, кричав що це все дурня і це все не працює. І на останній я перервав процес…

Було дуже погано, і фізично і морально. Морально було погано тому що я дістався до одної з причин усіх своїх негараздів, і злякався, злякався змін які могли прослідувати за  їх вирішенням. Я сказав що ніколи більше не прийду на групу.

Мені потрібно було БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЄ ЖИТТЯ. І я попросився знову на групу.

На той час формат змінився до невпізнання. Я не знав, саме тому і пішов на 10-ти денний інтенсив, терапевтичний семінар-практикум. І завдяки йому стався прорив, в якому я втримався, не відкотився і пішов далі. Як показала практика, я занадто твердолобий для простих методів класичної терапії. Бо я і хочу змінитись і не хочу одночасно.

Туго, коряво, не завжди вдало, але я почав розвиватись, і дав собі слово, що раз я вже став на цей шлях, то не зійду. Потім було ще кілька семінарів, і наступний «Інтенсив» через рік. І от після нього все понеслось.

- Я почав бачити зміни у собі;

- Я нарешті почав дорослішати у свої 35 років;

- Я почав пізнавати себе;

- Я почав знайомитись з новими для мене відчуттями, відчувати їх;

- Я почав говорити про свої почуття;

- Я почав вчитись довіряти своїм відчуттям;

- Я не очікувано для себе помітив, що інакше почав реагувати на ті чи інші ситуації.

Не все одразу, але поступово, і цей процес триває. І цей процес мені подобається.

БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  ЗА СВОЄ ЖИТТЯ,

це шлях що складається з безлічі невеличких відповідальностей, починаючи від вибору печива в магазині закінчуючи вибором того Де, з Ким і Як Я хочу жити…

Я неймовірно радий що хоча б зараз це все побачив, усвідомив і почав Робити, і це все відбувалось і відбувається зі мною, і це вже не знецінити. І сказав би хтось це мені майже 9 років тому, реакція моя була би вкрай негативною, м’яко кажучи.

Коли зараз я почав говорити оточуючим мене людям і робити те що Я хочу, виявилось що всі вже давно чекають цього від мене, і з радістю допоможуть мені.

Тим хто це читає, і ще думає, вагається, боїться,  я скажу.

Не думайте, ідіть, Робіть – воно того Варте.

Благо дарю і Тобі Саша, за те що всі ці роки направляєш мене потрібного напрямку, вчиш, і показуєш так багато всього цікавого.

Автор: Максим

https://www.facebook.com.maks